28.10.2020

«Реформування судової системи України: сучасні технології та нові підходи»

Максим Баришніков, адвокат, партнер юридичної компанії «Бі Кей Бі»

Підготовлено робочою групою JustifAI за результатми дослідження ситуації в сфері судочинства.
Зміст:
1.Вступ
2.Бажане ідеальне рішення
3.Етапність реалізації
4.Зарубіжний досвід використання технологій і систем штучного інтелекту у національних судових системах
5.Технологічність
6.Рекомендації

Судова система та національне Законодавство України страждають на численні недоліки та залишаються, поряд з деякими іншими, екзистенціальними загрозами для економічного та соціального розвитку країни. Як наслідок цього, підприємці намагаються врегульовувати власні відносини іноземним правом та призначати розгляд спорів в іноземних судах та комерційних арбітражах. Спроби реформувати їх змінюючи особистості та назви інституцій у випадку з судовою реформою, чи розробляючи власний шлях в розвитку права не принесли позитивних результатів. Позитивних змін не було відчутно для жодного з зацікавлених суб’єктів-громадян, підприємців, Держави, через ускладнення реалізації базового права на доступ до швидкого та справедливого, витрати на який не перевищують можливостей. Це свідчить про потребу в швидких, суттєвих та рішучих змінах, що будуть включати нестандартні рішення. Такі рішення неможливі без широкого та всебічного застосування сучасних та таких, що перебувають на останніх ступенях розвитку технологій. До них слід віднести штучний інтелект, системи, побудовані на технології блокчейну та технології діджиталізації документообігу, при цьому їх впровадження має відбуватись за умови дотримання Конституції, але зі зміною законодавства.

1.Вступ
Конституційне визнання за правами і свободами людини ключового значення для визначення змісту та спрямованості діяльності держави, обумовило необхідність закріплення у частині першій статті 55 Конституції України від 28.06.1996 року загальної конституційної норми, згідно з якою «права і свободи людини та громадянина захищаються судом» (Конституція). При цьому, згідно з положеннями статті 124 Конституції України: «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судом».
Визнання на рівні норм Основного Закону України за судами функції ключового інструменту для захисту прав і свобод людини і громадянина, єдино можливого суб’єкта здійснення правосуддя передбачає необхідність законодавчого визначення чітких недвозначних вимог до суддів, процесуальних правил здійснення судочинства в різних категоріях справ.
Згідно з приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, виключно Законами України, серед іншого визначаються: «судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; порядок виконання судових рішень…».
Щодо зазначених аспектів функціонування національної судової системи, у незалежній Україні, їх правове регулювання історично забезпечувалося нормами Законів України: «Про судоустрій України» від 05.06.1981 року, «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, «Про судоустрій України» від 07.02.2002 року, «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
Наразі зазначені Закони України є такими, що втратили чинність і не мають будь-якого, крім історичного впливу на формування сучасної системи судоустрою та механізм здійснення судочинства в Україні.
Сьогодні правові засади судочинства в Україні, форми здійснення правосуддя, статус суддів та вимоги, що пред’являються до кандидатів на зайняття посади судді у різних інстанціях, загальні вимоги до інформатизації діяльності судів в Україні, процедури добору суддів, інші питання функціонування судової гілки державної влади врегульовані в нормах Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року з наступними змінами та доповненнями.
Процесуальні засади розгляду і вирішення різних категорій спорів розмежовані за предметною юрисдикцією та врегульовані в нормах зокрема Господарського процесуального кодексу України; Кодексу адміністративного судочинства України; Кримінального процесуального кодексу України, а також Цивільного процесуального кодексу України в чинних на момент підготовки цього Звіту редакції.
Зазначені вище Кодекси поряд з Конституцією України фактично склали правову основу триваючої в Україні судово-правової реформи та формування оновленого суддівського корпусу в Україні.
Узагальнення норм наведених вище дозволяє виокремити концептуальні положення триваючої судової реформи:
• З метою деполітизації та забезпечення незалежності судової влади запроваджено новий порядок призначення суддів на посади та звільнення їх з посад. Зокрема, вилучено повноважень політичних органів у питаннях суддівської кар’єри, посилено гарантії незалежності суддів;
• Скасовано інститут “призначення судді на посаду вперше” (п’ятирічний, так званий “випробувальний”, термін для суддів). Обіймання посад суддями стало виключно безстроковим;
• З 30 вересня 2016 року питання утворення, реорганізації і ліквідації судів визначається виключно законом. Президент був позбавлений повноважень щодо утворення та ліквідації судів своїм указом;
• Повноваження Верховної Ради України щодо надання згоди на затримання судді або утримання його під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом були передані до органу системи правосуддя –  Вищої ради правосуддя;
• Законом «Про судоустрій і статус суддів» підвищено вікові та професійні цензи до кандидатів на посаду судді, запроваджено конкурсний принцип призначення судді на посаду, уточнено і посилено гарантії незалежності та недоторканності суддів;
• Обмежено імунітет суддів. Передбачено, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Щодо дій, не пов’язаних із виконанням суддівських функцій, суддя несе юридичну відповідальність у загальному порядку. Повноваження щодо надання згоди на затримання судді або утримання його під вартою чи арештом були передані Законом «Про судоустрій і статус суддів» до Вищої ради правосуддя;
• Спрощено систему судоустрою, яка наразі складається з місцевих судів, апеляційних судів і Верховного Суду, до складу якого входять п’ять структурних підрозділів: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд. При цьому зберігається спеціалізація судів;
• Законом «Про судоустрій і статус суддів» спрощено процедуру застосування засобів аудіо- та відеофіксації судового процесу, уточнено порядок подання, юридичну силу та способи легалізації електронних доказів в усіх формах судочинства.
Новелою триваючої судової реформи є також створення у системі судоустрою нових вищих спеціалізованих судів як судів першої інстанції з розгляду визначених категорій справ, серед яких: Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд, перегляд рішень яких здійснюється Верховним Судом з урахуванням правил предметної підвідомчості відповідних категорій справ.
Для забезпечення реальної незалежності суддів Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає поступове підвищення базових розмірів посадового окладу судді до 30, 50 та 75 мінімальних заробітних плат залежно від рівня суду.
Незважаючи на окремі позитивні результати, згадана реформа викликала широку критику серед експертного середовища та професійних громадських об’єднань. Про це свідчать результати багатьох досліджень, проведених на замовлення національних і міжнародних організацій. Так, наприклад, згідно зі багатоаспектним дослідженням стану реалізації судової реформи в Україні, проведеним за підтримки проекту «USAID» «Нове правосуддя» в період з липня 2017 по вересень 2018 роки, серед осіб, які надавали професійну допомогу в судах ступень довіри до судової влади складає 47%, скоріше довіряють, ніж не довіряють судам 36% та скоріше не довіряють ніж довіряють 13% респондентів. Згідно з цим же дослідженням, респондентами в якому виступили звичайні громадяни, повністю довіряє судовій владі в Україні 41%, скоріше довіряє, а ніж не довіряє 39%, повністю не довіряє або скоріше не довіряє 16%.
Аналіз стану довіри з боку населення за шкалою «Євробарометр» показав, що на твердження, яким є ваше особисте ставлення до судової влади повністю довіряє судовій владі 4%, скоріше довіряє, чим не довіряє 61%, тобто, схильних довіряти на сьогоднішній день є 65% громадян. Поряд з цим 2% громадян повністю не довіряє нинішній судовій владі, а 33% схильні більше не довіряти, а ніж довіряти органами судової влади, тобто, загалом 35% висловлюють погляди до недовіри національним судам.
Згідно з результатами соціологічного опитування, проведеного Центром “Соціальний моніторинг” і Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка, 72,6% експертів вважають судову реформу в Україні такою, що реалізована неуспішно. При цьому експерти власне ідею проведення судової реформи вважають необхідною.
Відповідно до цього дослідженням, 84,8% експертів відзначають, що потрібно змінити існуючі методи і підходи до проведення судової реформи. А 54,5% опитаних експертів вважають, що якість реалізації судової реформи зміниться в разі зміни організатора її впровадження. З моменту введення судової реформи, рівень довіри до судової влади не змінився або зменшився.
Так вважають 79,8% експертного юридичного товариства.
Серед головних негативних наслідків судової реформи професійні юристи зазначили наступне: низький рівень кваліфікації працівників правоохоронної системи відзначили 82,75% респондентів; суттєве зростання судових зборів – 71,75%; збереження корупції в судовій системі – 69%; відсутність реальних змін, в той же час зміни носять чисто декларативний характер – 65%.
Опитування проводилося Центром “Соціальний моніторинг” і Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка 28 листопада – 6 грудня 2018 року методом телефонного інтерв’ю. У дослідженні взяли участь 400 респондентів, серед яких адвокати, правоохоронці, судді, науковці, правозахисники та інші представники професійного юридичного співтовариства, які безпосередньо стикаються з роботою українських судів (результати соцопитувань).
Об’єктивним відображенням зазначених кількісних та якісних показників оцінки результатів перебігу існуючої судово-правової реформи є нерівномірний розподіл справ на одного суддю в судах однієї інстанції. Тривожними є наявність станом на березень 2019 рік близько 1600 вакансій на посаду суддів різних інстанцій; низький порівняно з державами-членами ЄС, США, Південної Кореї та Канади ступень інформатизації роботи суддів, фактична не автоматизованість більшості процесуальних дій з підготовки справ до розгляду, опрацювання письмових доказів.
Разом з набранням чинності 15.12.2017 року новими редакціями Господарського процесуального Кодексу України, Кодексу Адміністративного Судочинства України, Кримінального процесуального Кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, вітчизняна судова система взяла офіційний орієнтир на розвиток електронного судочинства. Його функціонування в Україні має забезпечити Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі – ЄСІТС). Дослідна експлуатація ЄСІТС повинна була розпочатися з 01.03.2019 у складі таких підсистем:
• єдиний контакт-центр судової влади України;
• єдина підсистема управління фінансово-господарськими процесами;
• офіційна електронна адреса (Електронний кабінет);
• офіційний веб-портал «Судова влада України»;
• єдиний державний реєстр судових рішень;
• підсистема «Електронний суд»;
• модуль «Автоматизований розподіл»;
• модуль «Судова статистика».
З початку 2019 року ці підсистеми та модулі ЄСІТС функціонують у тестовому режимі. Між тим, на сьогоднішній день окремі із зазначених модулів системи електронного судочинства так повноцінно і не були введені в експлуатацію. Йдеться перед усім про функціональні підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет в Єдиній інформаційно-телекомунікаційній системі судової влади України», а також про модуль «Судова статистика».
Проте, 1 березня 2019 року, в газеті “Голос України” (№ 42 (7048) від 01.03.2019) було опубліковано повідомлення про відкликання ДСА України оголошення, оприлюдненого в газеті “Голос України” (№ 229 (6984) від 01.12.2018) щодо створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
В повідомленні йшлося про те, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Державна судова адміністрація України відкликає оголошення опублікованого в газеті “Голос України” (№ 229 (6984) від 01.12.2018). Таким чином, після публікації цього оголошення зміни, передбачені Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, пов’язані з початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС), не набувають чинності.
Разом з тим, на сьогоднішній день в судах різних інстанцій продовжується тестова експлуатація вказаних підсистем та модулів ЄСІТС, підключення до яких буде здійснюватися поступово, згідно з окремими наказами Державної судової адміністрації України. Зокрема тестування підсистеми “Електронний суд” у всіх місцевих та апеляційних судах вже здійснюється відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року № 628.
За своїми функціональними спроможностями згадана інформаційно-телекомунікаційна система, серед іншого надає такі можливості:
• реєстрація документів, справ, матеріалів тощо у день надходження, ведення всього діловодства, контроль руху усіх документів;
• автоматичне визначення складу суду, а за необхідності – обрання присяжних для розгляду справи з урахуванням спеціалізації суддів та їхньої завантаженості;
• обмін документами (надавати та отримувати) між судом та учасниками процесу, які зареєстровані у системі, ознайомлення з матеріалами судових справ в електронній формі;
• участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;
• фіксацію судового процесу в аудіо- та відео-форматі та забезпечення його трансляції;
• розгляд та зберігання судових справ в електронній формі.
Важливим є те, що суд проводитиме розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше трьох днів з дня їхнього надходження до суду переводяться в електронну форму та долучаються до матеріалів електронної судової справи.
Учасники справи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС вже не можуть отримувати від суду документи у справах (окрім судових рішень) в паперовій формі, а також знайомитися з матеріалами таких справ (та здійснювати інші процесуальні дії) в іншій формі, ніж електронна.
Як показує системний аналіз технічних спроможностей ЄСІТС, її робота охоплює переважно електронний документообіг в судах різних інстанцій, відеотрансляцію, а також онлайн розгляд судових справ.
Водночас, серед компонентів ЄСІТС фактично відсутній модуль інтелектуальної підтримки здійснення судочинства, а також будь-які функціональні підсистеми, побудовані на широкому застосуванні технологій штучного інтелекту. Йдеться, перед усім, про системи підтримки прийняття судових рішень, системи автоматичної ідентифікації учасників судового процесу, системи автоматичної реєстрації та обліку судових справ, системи «електронний суддя», технології автоматизованого генерування судової статистики, звітів, системи автоматичного аналізу змісту процесуальних документів на предмет їх відповідності вимогам процесуального закону тощо.
Перші спроби застосування технологій штучного інтелекту у значенні окремих модульних компонентів системи електронного правосуддя були здійснені в США, Великобританії та Франції.
Базові вимоги до цілей застосування штучного інтелекту в судочинстві на першому етапі їх практичного застосування при цьому-обробка даних та інтелектуальний пошук інформації.
Метою цього дослідження є аналіз зарубіжного досвіду підвищення ефективності здійснення правосуддя на основі глибокої інтеграції технологій і систем штучного інтелекту в діяльність першої, апеляційної та касаційної судових інстанцій; спрощення процедур визнання і виконання рішень іноземних судів так званих «нескомпрометованих» судових юрисдикцій; формування системних рекомендацій щодо реформування механізму здійснення правосуддя в Україні на основі одержаних результатів дослідження.
Предметом цього дослідження є зарубіжне законодавство і практика запровадження технологій і систем штучного інтелекту в механізм здійснення правосуддя в судах різних інстанцій; процедури спрощеного визнання та виконання рішень іноземних судів так званих «нескомпроментованих» юрисдикцій; пропозиції щодо реформування судової та правової системи в Україні за умови їх дихотомії; забезпечення впливу на правовідносини задля підвищення рівня конкурентоздатності національної економіки та забезпечення найбільш повної реалізації прав громадян та суб’єктів підприємницької діяльності шляхом доступу до швидкого і справедливого правосуддя в усіх випадках, коли правовідносини між ними, врегульовані кращими світовими зразками законодавства, будуть потребувати розв’язання суперечок, що виникли.
В науці кібернетиці поняття «Штучний інтелект» традиційно визначається як інтелект, який проявляється машинами, а не людьми чи іншими тваринами (природний інтелект). В іншому аспекті термін “штучний інтелект” застосовується, коли машина імітує “пізнавальні” функції, які людина пов’язує з іншими людськими завданнями, такими як “навчання” та “вирішення проблем”.
Відповідно, основною метою штучного інтелекту є якісне складання оптимального алгоритму для вирішення конкретних завдань, поставлених людиною або середовищем, в якому працює система».
Іншими словами, включені до інформаційної системи дані та запланований результат при реалізації алгоритму роботи штучного інтелекту перетворюються з першого в останнє.
Перекладаючи результати досліджень науки інформатики в площину електронного правосуддя, штучний інтелект в судових системах можна визначити як здатність комп’ютерної програми, інформаційної системи чи програмно-апаратного комплексу повністю або частково відтворювати поведінку учасників судового процесу чи суду у процесі безпосередньої підготовки і вирішення судових справ, шляхом використання встановленого алгоритму перетворення включених в систему даних на запланований результат, здатний задовольнити потреби та інтереси сторін спору.
За першими результатами реформи судової гілки влади, що триває останні роки стало зрозумілим, що лише заміною персоналій в суддівському корпусі (які навіть за умов підвищення вимогливості до проведення тестування та відповідних комісій, майже не обновився) та перепрофілюванням судів касаційної інстанції вирішити проблему доступу та якості правосуддя не вдалось, справи за окремими категоріями слухаються багаторічно, нарікання на якість ухвалюваних за результатами таких розглядів судових рішень залишаються.
Аналіз існуючої судової реформи не є предметом чи метою цього дослідження. При цьому слід визнати, що майже відсутні задоволені судовою реформою ті, кого ця реформа в першу черга торкнулась. Продовження шляху, який раніше обрали в сфері реформування судової гілки влади явно не призведе до якісних позитивних змін в найближчі роки, в той час, як суспільство та бізнес вимагають змін швидких та ефективних. Саме через це, автори цього Звіту пропонують комплексний варіант вирішення кількох пов’язаних між собою проблем, а саме:
1.Підвищення якості врегулювання відносин шляхом допуску до застосування кращих практик іноземного законодавства, оскільки існуючі в Україні норми законодавства почасти відрізняються від усталених в Світі стандартів та практик врегулювання окремих правових інститутів, особливо в сфері корпоративного, цивільного права, по суті певною мірою тривають наукові та законодавчі зусилля з винайдення альтернативного колеса.
2.Рішучий відхід від покладання всіх сподівань на професійну якість та належну кількість суддівського корпусу та штату секретаріатів судів шляхом заміни впливу людського фактору застосуванням технологій та програмних продуктів з елементами штучного інтелекту.
3.Забезпечення доступу фізичних та юридичних осіб до іноземних судів з одночасним спрощенням процедур визнання та виконання рішень іноземних судових інстанцій (обраних юрисдикцій) та міжнародних комерційних арбітражів (обраних інституцій).
4.Допуск іноземних спеціалістів до здійснення правосуддя в Україні у приватно-правових спорах в якості суддів та підвищення вимог до суддів, серед яких введення обов’язкового проходження поліграфа з законодавчим закріпленням обов’язковості його висновків.

2.Бажане ідеальне рішення

Метою поглиблення реформування судової системи та змін правової системи є наступне:
Судовий блок
-спрощення, здешевлення доступу до суду для інвесторів, підприємців та широкого загалу населення, зокрема, шляхом встановлення пільгових розмірів судових мит та зборів за розгляду спорів в судах з використання програмних комплексів з елементами ШІ, надалі-ПКЕШІ;

  • переведення Державного реєстру судових рішень на платформу на базі технології Блокчейн з використанням виключно публічного блокчейну;
  • забезпечення можливості перевірки переліку прецедентів, які були застосовані під час підготовки кожного конкретного судового рішення;
  • поширення практики встановлення застави на якумога більшу більшу кількість справ, як на рівні законодавства так і в судовій практиці;
  • загальна гуманізація крмінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування, включаючи підвищення відсотка виправдовувальних вироків;
  • швидкий та ефективний розгляд справ судах разом зі створенням реальної альтернативи для розгляду справ в іноземних судах та міжнародних комерційних арбітражах для спорів з відносин, що не обтяжені іноземним елементом;
  • забезпечення можливості застосування на практиці норм іноземного права для врегулювання відносин між суто українськими сторонами, через поширення застосування автономії волі сторін на відносини, що не є обтяженими іноземним елементом;
  • можливість для швидкого, автоматичного визнання та виконання, в тому числі в примусовому порядку рішень іноземних судів з обраних юрисдикцій без необхідності застосування положень міжнародних та міждержавних угод, конвенцій, принципу взаємності;
  • залучення до роботи в якості суддів в національних судах касаційної інстанції іноземних спеціалістів в галузі права, можливо діючих чи відставних суддів з країн, обраних юрисдикцій;
  • поетапна заміна суддів судів першої ланки системами ПКЕШІ;
  • зменшення навантаження на суддів за рахунок використання технологій штучного інтелекту для розгляду типових справ та таких, що можуть бути автоматизованими процесуальних дій;
  • суттєве збільшення грошового забезпечення суддів за рахунок вивільнення фонду заробітної плати через скорочення суддівського корпусу;
  • проведення регулярних перевірок на детекторі брехні (поліграфі) всіх членів суддівського корпусу в спеціалізованих медичних установах за кордоном, проведення легалізації застосування результатів перевірки поліграфу при ухваленні кадрових рішень стосовно членів суддівського корпусу України;
  • підвищення рівня кандидатів до суду за умов сталої кількості шукачів з високими показниками та зменшення потреби в наборі за кількістю суддівських посад, частина з яких буде скорочена завдяки застосуванню технологій штучного інтелекту та залучення іноземних спеціалістів;
  • визнання процесуальних документів з суддів обраних юрисдикцій в автоматичному режимі;

Законодавчий блок:

  • забезпечення можливості на альтернативній основі застосування норм іноземного законодавства (вибраних юрисдикцій) до правовідносин сторін в Україні задля підвищення рівня правового захисту відносин в цілому, їх сталості та зрозумілості для іноземних інвесторів;
  • законодавче врегулювання застосування технологій поліграфу та використання результатів перевірок;
  • підтримання зусиль з декриміналізації діянь, гуманізації кримінального та кримінального процесуального законодавства та практики їх застосування, заміщенні покарань з обмеження/позбавлення волі на штрафи в збільшених розмірах;
  • надання права вибору суду/комерційного арбітражу/третейського суду для всіх учасників цивільних/господарських правовідносин без обов’язкового дотримання умов наявності іноземного елементу в їх правовідносинах;
  • спрощення порядку визнання та виконання рішень іноземних комерційних арбітражів з обраних юрисдикцій, шляхом спрощення та виключення обов’язкової умови застосування принципу «взаємності» під час процедур визнання та подальшого виконання іноземних судових рішень. Для визнання та виконання достатнім має стати факт ухвалення такого рішення судом з переліку обраних юрисдикцій (ЄС, Велика сімка, деякі інші) та наявність перекладу;
  • доопрацювання теорії міжнародного комерційного арбітражу з метою надання міжнародним комерційним арбітражам повноважень на виконання ухвалених рішень без необхідності їх визнання та виконання відповідно до (серед іншого) Нью-Йоркської Конвенції 1958 року через:
    • легітимізацію застосування автоматичних, самовиконуваних арбітражних застережень (арбітражних угод) для правовідносин, що оформлюються в формі смарт-контракту;
    • легітимізацію механізму «третього ключа» для правовідносин, що оформлюються в формі смарт-контракту та номінуються, в тому числі в криптовалютах, шляхом надання через автоматизовану арбітражну угоду арбітражу «третього» електронного ключа за умови необхідності двох з них для завершення фінансової транзакції.
    • проведення постійної систематизації судової практики із застосуванням ПКЕШІ, що надасть учасникам правовідносин реальну можливість для прогнозування можливих результатів розгляду спорів між ними в судах та буде сприяти розповсюдженню медіації та зменшенню навантаження на суди.
    Додаткові та забезпечувальні заходи:
    • підвищення рівня обізнаності з кращими законодавчими практиками країн з переліку обраних юрисдикцій шляхом корегування змісту вищої юридичної освіти в країні;
    • заохочення підвищення рівня знання іноземних мов спеціалістами в галузі права, системне залучення їх до проходження практик в парламентах та судових установах країн з переліку обраних юрисдикцій;
    • припинення державного фінансування дослідження та розвитку таких, що дублюють кращі іноземні практики інститутів національного законодавства, зокрема в галузі цивільного, господарського права, тощо;
    • широке застосування технологій штучного інтелекту в держаному управлінні, в тому числі забезпечення належної підтримки наукових досліджень в цій галузі.
    По суті, ідеальним для авторів цього Звіту є ситуація, коли підприємець, який зареєстрований в Україні та здійснює реалізацію товарів та послуг в усьому Світі он-лайн, зможе запропонувати своїм контрагентам та інвесторам зрозумілу для них систему законодавства для врегулювання відносин поміж них. На випадок виникнення конфлікту такий актор зможе обрати зручний для себе іноземний суд або міжнародний комерційний арбітраж, рішення якого будуть швидко та ефективно визнані та реалізовані в Україні. В той же час, він зможе запропонувати партнерам звернутись до незалежного, електронного суд в Україні, рішення якого, винесені в автоматичному режимі та з небаченою швидкістю завдяки високому рівню довіри до судової систему України в цілому та до апеляційних та касаційних інстанцій зокрема. За необхідності, будуть так само швидко визнані та реалізовані за кордоном, перетворивши національні судові послуги на такий, що має великий міжнародний попит експортний продукт.

3.Етапність реалізації
Реалізація ідей, викладених в цьому Звіті потребує часу та зусиль, сприяння професійної спільноти та політичної підтримки. Для зручності та можливості фіксації досягнутих результатів, процес реалізації розподілений на кілька етапів, а саме:

Перший етап.
Формування технічного завдання на розробку програмних комплексів з елементами штучного інтелекту та проведення міжнародного конкурсу серед розробників. Підготовка змін до чинного законодавства України та підзаконних нормативно-правових актів стосовно запровадження повноцінного електронного суду, статусу суддів, вимог до їх компетенції та оплати праці, розширення можливостей для застосування принципу автономії волі сторін, спрощення визнання та виконання іноземних судових рішень судів країн-обраних юрисдикцій (країни ЄС, Великої сімки, деяких інших), допуску іноземних громадян до здійснення судочинства в якості суддів в судах касаційної інстанції, організація компанії на підтримку реформ, що пропонується, залучення іноземних спеціалістів та наукових установ в галузі права та забезпечення прав людини, тощо. Відбір процесуальних дій, форм судочинства та окремих випадків для їх першочергового переведення в повністю електронну форму із застосування програмних комплексів з елементами ШІ.

Тривалість: 3-6 місяців

Результати: підготовка пакету змін до чинного законодавства України та підзаконних нормативно-правових актів, отримання підтримки професійних кіл в Україні та за кордоном, початок розробки програмних комплексів з елементами ШІ для здійснення правосуддя із залученням актуального міжнародного досвіду.

Другий етап

Ухвалення змін до чинного законодавства України та підзаконних-нормативно-правових актів стосовно запровадження повноцінного електронного суду, розширення можливостей для застосування принципу автономії волі сторін, спрощення визнання та виконання іноземних судових рішень судів країн-обраних юрисдикцій (країни ЄС, Великої сімки, деяких інших), допуску іноземних громадян до здійснення судочинства в якості суддів в судах касаційної інстанції. Початок застосування програмних комплексів з елементами ШІ в здійсненні правосуддя в судах першої та другої інстанції, спочатку для обраних процесуальних дій, процедур та форм судочинства. Скорочення кількості суддів першої інстанції з паралельним підвищенням оплати праці існуючим суддям та впровадженням вимоги щодо проведення їх перевірки на поліграфі в іноземних медичних закладах. Початок розгляду справ із застосуванням іноземного законодавства країн з обраних юрисдикцій за безпосередньою участю суддів-іноземних спеціалістів.

Тривалість: 6-12 місяців

Результати: початок діяльності повністю електронного суду в обмежених межах. Допуск до складу судового комплексу іноземних спеціалістів. Реальне застосування іноземного права до правовідносин українських контрагентів, поява реальної конкуренції між українськими та іноземними судовими інстанціями, підвищення професійної якості суддівського корпусу через збільшення пропорції між відмінними кандидатами та існуючими вакантними місцями.

Третій етап

Повне переведення за певними виключеннями судочинства в першій та частково другій судових інстанціях в електронну форму із застосуванням програмних комплексів з елементами ШІ. Широке залучення іноземних спеціалістів в якості суддів в судах касаційної та апеляційної інстанцій. Широке розповсюдження застосування кращих зразків іноземного законодавства до врегулювання правовідносин українських контрагентів.

Тривалість:6-12 місяців

Результати: виведення України в передові країни із застосування штучного інтелекту в судочинстві, забезпеченні швидкої та відносно дешевої реалізації права на правосуддя, перетворення країни на країни-експортера «судових» послуг.
4. Зарубіжний досвід використання технологій і систем штучного інтелекту у національних судових системах
4.1. Загальні положення.
На сьогоднішній день у світовій правотворчій та правозастосовній практиці не сформовано універсальний підхід щодо правових підстав, умов, форм, цілей та напрямів застосування технологій і систем штучного інтелекту для потреб правосуддя. В юридичній літературі одні з перших спроб застосування згаданих інформаційних технологій у сфері судочинства пов’язуються із прогнозуванням можливих рішень Верховного Суду США на основі комплексного аналізу матеріалів судових справ.
Фактично у 2017 році перед спеціальною комп’ютерною програмою з інтегрованим до неї модулем штучного інтелекту було поставлено завдання – на основі ґрунтовного аналізу змісту раніше ухвалених Верховним Судом США рішень по конкретним категоріям справ спрогнозувати зміст майбутніх рішень з аналогічних категорій справ.
На основі дослідження матеріалів близько трьох мільйонів справ, розглянутих за останнє десятиліття Верховним Судом США, комп’ютерна програма змогла досягти рівня достовірної прогнозованості результатів розгляду подібних справ у 81% випадків.
У жовтні 2018 року аналогічна за цілями застосування інформаційна система була презентована у Великобританії. Її основним функціональним призначенням стало прогнозування змісту рішень Європейського Суду з прав людини та змогла досягти коефіцієнту корисної дії у 79%.
Виступаючи в ролі певного технологічного експерименту оцінки реальних можливостей технологій і систем штучного інтелекту при здійсненні правосуддя, згадані технологічні рішення не були інтегровані у національні судові системи окремих держав.
Разом з тим, згадані експерименти у сфері електронного правосуддя технологічне підґрунтя для впровадження інтелектуальних компонентів до національних судових систем.
Наразі, офіційно технології штучного інтелекту легалізовані як окремі модулі чи функціональні підсистеми національних судових систем Великобританії, Індії, Канади, Китаю, США та Франції.
Ряд держав з розвиненою економікою, зокрема, таких, як: Австралія, Естонія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Російська Федерація, Сінгапур, Швеція, Японія та Південна Корея безпосередньо підійшли до законодавчого закріплення юридичної можливості застосування технологій штучного інтелекту у сфері судочинства і перебувають на стадії ухвалення окремих змін до національного законодавства та розробки технічних завдань на проектування відповідних інформаційно-телекомунікаційних систем.
На сьогоднішній день загальні правила врегулювання особливостей застосування технологій штучного інтелекту для потреб судочинства закріплені в джерелах так званого «м’якого права». Йдеться, зокрема, про Азеломарські принципи штучного інтелекту (Азеломарські принципи) схвалені у січні 2017 року на конференції «Beneficial AI 2017».
Приймаючи зазначені Принципи, уповноважені представники найбільших ІТ-компаній світу – розробників технологій і систем штучного інтелекту – закріпили загальні етичні правила використання цих технологій у публічному секторі управління та окремих галузях економіки, визначили загальні вимоги до інформаційної безпеки використання відповідних технологій. Поряд з цим в Азеломарських принципах застосування штучного інтелекту визначені етичні умови і нормативні правила застосування технологій штучного інтелекту, проведена лінія розмежування відповідальності розробників, постачальників, випробувальників та замовників технологій і систем штучного інтелекту, включаючи таких, що створюються для публічних потреб.
04 грудня 2018 року Європейська комісія з питань ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ) ухвалила Статут етичних принципів застосування штучного інтелекту у судових системах, (далі – Етичні принципи застосування штучного інтелекту в судових системах).
За своїм юридичним призначенням ці принципи мають гарантувати дотримання фундаментальних прав, недискримінацію, якість та безпеку у використанні технологій штучного інтелекту для потреб правосуддя.
Будучи джерелом м’якого права, етичні принципи застосування штучного інтелекту в судових системах на загальноєвропейському рівні визначили юридичні межі, підстави та умови застосування відповідних технологій для потреб правосуддя. Тим самим, згадані Етичні принципи заклали загальну правову основу для подальшого поетапного застосування технології і систем штучного інтелекту у національних судових системах держав-членів Ради Європи.
Поряд із зазначеними джерелами «М’якого права», дією яких охоплюється проблематика застосування штучного інтелекту у судових системах, 08.06.2019 року Радою міністрів економічного розвитку G20 було затверджено «Принципи поводження зі штучним інтелектом».
За своїм змістом згадані Принципи роблять акцент на необхідності гарантування додержання прав людини та засад верховенства права, необхідність забезпечення максимальної відкритості і безпечності у застосуванні відповідних технологій. Поряд з цим, у вже згаданих Принципах вказується на неприпустимість виникнення будь-яких форм економічної, соціальної, расової чи іншої дискримінації, пов’язаної із застосуванням технологій штучного інтелекту.
Аналіз зарубіжного досвіду застосування технологій штучного інтелекту при здійсненні правосуддя дозволяє виокремити кілька видів цих технології, що наразі безпосередньо застосовуються національними судовими органами різних держав.
4.2. Системи підтримки прийняття судових рішень.
Подібні форми використання технологій штучного інтелекту діють як функціональні підсистеми національних інформаційно-телекомунікаційних систем забезпечення діяльності органів судової влади. В даному випадку технології штучного інтелекту використовуються для збирання, узагальнення та попередньої оцінки доказів по справі, проведення оцінки ризиків не виконання запобіжних заходів у кримінальному судочинстві, сприяння об’єктивному розрахунку розмірів кримінальних покарань, або суми шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванні у приватно-правових спорах, пошуку та передачі учасникам судового розгляду справи необхідної інформації, тощо.
Так, наприклад, з 2018 року в окремих штатах Сполучених Штатів Америки технології штучного інтелекту використовуються для пошуку рішень у прецедентних справах за визначеним предметом спору, автоматичного аналізу, систематизації та розсилки доказів сторонам по справі, оцінки настання ризиків невиконання заходів досудового кримінально-процесуального примусу та формування рекомендацій щодо обрання чи заміни запобіжного заходу. Йдеться, зокрема, про використання технологій штучного інтелекту для вирішення питання щодо обрання такого заходу кримінального примусу, як тримання обвинуваченого під вартою або вирішення питання про заміну цього заходу більш м’яким, наприклад, грошовою заставою.
У Франції подібні види технологій штучного інтелекту використовуються в цілях відбору та формування узагальнених правових позицій по конкретним категоріям справ, перевірки доказів по справі на предмет їх допустимості, а також автоматизованої обробки матеріалів судової статистики.
Більш широко системи підтримки прийняття судових рішень застосовуються у Великобританії.
Поряд зі зазначеними вище напрямками застосування технологій штучного інтелекту, вони також використовуються для генерування автоматичного електронного проекту рішення місцевого суду у цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, а також у справах про кримінальні проступки.
Як різновид технологій штучного інтелекту, що використовуються у національних судових системах окремих держав, системи інтелектуальної підтримки прийняття судових рішень несуть в окремі переваги, ризики та деякі загрози.
Серед переваг використання зазначених інформаційних технологій у національних судових системах, зокрема, України необхідно вказати на наступні:
• Спрощення або істотна мінімізація процесуальних дій судді (суду), які ґрунтуються на судовому розсуді, наприклад, вирішення питання про допустимість доказів у конкретній справі, оцінка ризиків не виконання обвинуваченим, затриманим чи підозрюваним заходів адміністративного, кримінального примусу, які можуть бути до нього застосовані, підготовка попередніх проекті процесуальних актів суду тощо;
• Скорочення строків судового розгляду справи, перед усім у судах першої інстанції;
• Зниження ймовірності виникнення корупційних факторів в діяльності суду, шляхом безпосередньої автоматизації та фіксації кожної з дій, вчинених з використанням технологій штучного інтелекту;
• Спрощення технічних процедур аналізу іноземного законодавства, судових, арбітражних рішень, які підлягають застосуванню у конкретній справі;
• Спрощення процедур розрахунку розмірів заподіяної шкоди чи спричинених збитків, а також попереднє обчислення розмірів можливого адміністративного чи кримінального покарання;
• Уточнення та систематизація мотивів, якими керувався суддя при винесенні рішення по справі.
Серед основних ризиків, які називаються дослідниками і учасниками процесу, де були застосовані системи підтримки прийняття судових рішень серед іншого називаються наступні:
• Використання непрозорих алгоритмів роботи системи підтримки прийняття судових рішень, що повністю або в окремі частині виключає можливість визначення мотивів, якими керувалася система при обробці вхідних даних та вчиненні на їх основі певних процесуальних дій;
• Вчинення неправомірних дій або генерування проектів незаконних процесуальних актів внаслідок включення, каталогізації та використання в системі інформації, що має компрометуюче значення для функціонування відповідної системи. Йдеться, наприклад, про випадки, коли система підтримки прийняття судових рішень допускає національну, расову, етнічну, мовну дискримінацію учасників судового процесу, зокрема, обвинувачених, підозрюваних, засуджених осіб через використання для цілей машинного навчання матеріалів справ, де така дискримінація була допущення через людський фактор;
• Неоднозначне тлумачення термінів, фактів та обставин, наведених у матеріалах справ, що підлягають обробці з використанням технологій штучного інтелекту;
• Виток інформації, що становить професійну чи службову таємницю, яка була створена або одержана в ході судового провадження;
• Інші ризики, пов’язані із використання систем підтримки прийняття судових рішень;
Наведені аспекти допускають можливість прояву наступних видів загроз у застосуванні систем підтримки прийняття судових рішень
• Винесення явно неправосудних рішень у зв’язку з покладенням у їх основу автоматично згенерованих проектів рішень;
• Використання широкої групи перемінних для автоматичного генерування процесуальних документів та оцінки доказів, що може призвести до підготовки процесуальних дій або рішень з невизначеною мотивацією;
• Вчинення скомпрометованих процесуальних дій з використанням систем підтримки прийняття судових рішень, що матиме наслідком порушення вимог процесуального законодавства та істотне зростання кількості судових рішень, що оскаржуються в апеляційному чи касаційному порядку;
• Застосування непрозорих алгоритмів вчинення процесуальних дій або створення автоматично згенерованих проектів судових рішень, що унеможливлює їх подальше використання при здійсненні судочинства.
• Знищення або не цільове направлення електронних носіїв інформації по справі;
Як свідчить досвід зарубіжних держав, де використовуються аналогічні типи систем штучного інтелекту, перераховані переваги, ризики та загрози мають реальний прояв, у зв’язку з чим викликали неоднозначне ставлення з боку науковців і учасників судового процесу.
На сьогоднішній день при організації введення в експлуатацію систем підтримки прийняття судових рішень основний акцент змістився з запуску окремих пілотних проектів на централізовану розробку технічних завдань щодо створення відповідних систем, а також ухвалення конкретних законів спрямованих на інтеграцію технологій штучного інтелекту у національні судові системи.
Не зважаючи на те, що використання систем підтримки прийняття судових рішень наразі не набуло широкого розповсюдження у Світі, на сьогоднішній день існують достатні правові, технологічні та технічні передумови для подальшої інтеграції цих технологій у національну судову систему України.
4.3. Системи автоматизованого документообігу та автоматизованого розподілу справ.
Наразі такі системи застосовуються у судових системах більшості технологічно розвинених держав світу.
В Україні правові та організаційні вимоги щодо застосування аналогічних систем у кримінальному, адміністративному, господарському та цивільному процесі передбачені частково відповідно у КПК України, КАС України, ГПК України та ЦПК України, а також у регламенті роботи Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи судової влади.
До основних переваг використання систем автоматизованого документообігу та розподілу судових справ належать:
• істотне прискорення процедур реєстрації, розподілу справ між судами і суддями за заздалегідь визначеними нормативними параметрами, а також забезпечення швидкого відправлення електронних документів до адресатів;
• мінімізація впливу людського фактору при обробці електронних документів у судових справах та збереження їх конфіденційності;
• зниження ризику втрати чи пошкодження документів судових справ;
• зменшення людського впливу та прозорість при розподілі судових справ між судами і суддями;
• істотне зниження корупційних факторів на стадіях відкриття провадження по справі та підготовчого провадження;
• запровадження єдиних технологічних вимог до електронних документів, що обробляються в ЄІСТСВ;
• використання систем технічного захисту інформації, інтегрованої із системами штучного інтелекту.
На даному етапі розвитку інформаційних технологій, технології штучного інтелекту, що розглядаються мають достатньо відпрацьовану ІТ-архітектуру, усталену практику розробки технічних вимог та не потребують спеціального правового врегулювання.
Слід уточнити, що системи забезпечення автоматизованого документообігу та розподілу судових справ, зазвичай, не проводять обробку змісту документів, що наявні у судових справах. Їх основне призначення полягає у визначенні за встановленим заздалегідь алгоритмом кінцевого адресата направлення документів чи розподілу справ.
Серед основних ризиків інтеграції відповідних технологій до національних судових систем необхідно вказати на наступні:
• несанкціоноване втручання в роботу систем забезпечення автоматизованого документообігу та автоматичного розподілу судових справ;
• ускладнення з розподілом судових справ, з іноземним елементом, або тих, де застосованим обрано не національне законодавство України;
• зниження продуктивності роботи системи у разі істотного збільшення навантаження та за умови відсутності так званого модуля «розширення»;
• спрямування до невірного адресату електронних документів у випадку неточного, дубльованого чи перехресного зазначення контактів адресата;
• наявність можливих відмов, пов’язаних з роботою окремих сертифікатів ключів електронно-цифрових підписів або печаток;
• невизначеність пріоритету критеріїв при розподілі судових справ;
• неврегульованість особливостей страхування відповідальності розробника, випробувача чи замовника систем забезпечення автоматизованого документообігу та розподілу судових справ;
• інші ризики, пов’язані з особливостями виконання технічного завдання на створення відповідних систем та особливостями експлуатаційного середовища.
Щодо спеціальних загроз для інформаційної безпеки систем забезпечення автоматизованого документообігу та автоматичного розподілу справ, то на сьогоднішній день у технічних завданнях на створення цих систем опис цієї групи загроз не наводиться.
4.4. Технології автоматичної ідентифікації учасників судового процесу та верифікації документів.
Ці технології найбільш повно використовуються в судових системах Індії та Китаю. В усіченому вигляді, зокрема в частині верифікації документів, технології штучного інтелекту використовуються, зокрема, в таких державах, як Великобританія, США, Канада, Франція, Естонія, Сінгапур, Австралія тощо.
Відповідні системи ґрунтуються на основі технологій глибокого машинного навчання, шляхом аналізу великих обсягів фото та відеозображень, зразків процесуальних документів тощо.
Пілотний запуск технологій автоматичної ідентифікації учасників судового процесу та верифікації документів, як правило є не меншим, ніж один рік.
Технології призначені ідентифікувати учасників судових процесів за принципом один – до одного, шляхом співставлення відцифрованих зображень облич або відбитків пальців, зображених на документах, які підтверджують особу з відповідними шаблонами біометричних даних, які створюються у загальнодержавних системах біометричної ідентифікації та верифікації фізичних осіб.
Щодо верифікації процесуальних документів, технології функціонують за принципом один до багатьох, шляхом співставлення змісту документів із аналогічними зразками, завантаженими до національних судових систем.
Часто, зокрема, у Франції, Канаді та Австралії, для спрощення верифікації документів, технології штучного інтелекту мають безпосередню прив’язку до електронної пошти або електронно-цифрового підпису власника електронного кабінету у національній судовій системі.
На сьогоднішній день, єдина модель впровадження відповідних технологій штучного інтелекту у національні судові системи відсутня. Пов’язано це з тим, що законодавство держав, де використовуються технології автоматичної ідентифікації учасників судового процесу та верифікації процесуальних документів не містить узагальненого підходу до способів взаємодії цих технологій з загальнодержавними системами біометричної ідентифікації та верифікації фізичних осіб, так само, як і не передбачає усталеного підходу до способів відповідної ідентифікації.
Основними перевагами впровадження відповідного виду технологій штучного інтелекту у національну судову систему України є на наступні:
• можливість законодавчого скасування адміністративної процедури перевірки учасників судового процесу. Достатньо, щоб у матеріалах справи були документи, які засвідчують процесуальну дієздатність конкретних учасників судової справи;
• істотне скорочення витрат часу на прив’язку учасника судового розгляду справи до поданих чи оскаржених ним документів;
• значне зниження ступеня ризику невірної ідентифікації конкретного учасника судового розгляду справи;
• зменшення ризиків долучення до матеріалів справи документів, які з нею не пов’язані;
• чітке визначення загальних умов, за якими система проводила ідентифікацію учасників судового процесу або верифікацію документів по справі;
• істотне зменшення обсягів документообігу документів, які містять персональні дані або будь-яку іншу інформацію про учасників судового розгляду справ;
• значне спрощення письмового розгляду судових справ в судах усіх інстанцій;
• інші переваги, які визначаються коректністю роботи системи.
Серед групи ризиків, які супроводжують використання систем ідентифікації учасників судового процесу та верифікації документів необхідно вказати на наступні:
• використання розробником некоректних параметрів ідентифікації учасників судового процесу;
• порушення принципів автоматичної обробки персональних даних, визначених у Європейській Конвенції «Про захист фізичних осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних»;
• виникнення випадків конкуренції між національними правовими системами у процесі верифікації документів по заздалегідь визначеним критеріям;
• виникнення колізій пов’язаних з зазначенням у документах інших видів даних порівняно з тими, за якими проводиться їх верифікація;
• необхідність збереження чи забезпечення постійного доступу до національних баз біометричних даних;
• неврегульованість проблем верифікації документів, які містять державну таємницю, або будь-яку іншу інформацію з обмеженим доступом;
• розроблення алгоритмів роботи системи з порушенням Етичних принципів застосування технологій штучного інтелекту у судових системах, що може призвести до втрати юридичної сили дій, які були згенеровані програмним кодом.
Щодо загроз, пов’язаних з функціонуванням відповідних технологій штучного інтелекту у національних судових системах, то за своєю сутністю вони перед усім пов’язані з обробкою інформації обмеженого доступу, ефективністю рішень з підключення систем автоматичної ідентифікації учасників судового процесу та верифікації матеріалів судових справ.
Іншими словами, як показав досвід експлуатації аналогічних систем в Китаї та Індії основні загрози застосування технологій штучного інтелекту в цілях ідентифікації учасників судового процесу чи верифікації документів виражаються у випадках несанкціонованої обробки персональних даних, розкриття таємної інформації чи неточній ідентифікації осіб.
Як правило, системи автоматичної ідентифікації учасників судового процесу та верифікації матеріалів судових справ функціонують у складі національних інформаційних судових систем, що передбачає обов’язкове забезпечення використання відповідних технологій спеціальними системами технічного захисту інформації.
Відповідно, основні загрози введення в експлуатацію систем ідентифікації учасників судового процесу та верифікації матеріалів справи перебувають в межах розробки цих систем та спеціальних систем технічного захисту інформації.
В США, Індії та Великій Британії по зазначеному підходу проведена зона розмежування виникнення можливих загроз для інформаційної безпеки. Питання фактично не врегульовано нормами національного законодавства, але досить коректно вирішується в технічних завданнях на створення чи модернізацію відповідних об’єктів інформаційно-правового регулювання.
4.5. Системи «електронний суддя»
Щодо напрямів, підстав та умов застосування цього виду штучного інтелекту у судових системах серед фахівців з питань інформатизації діяльності судової влади триває широка дискусія. Її сутність полягає у визначенні юридичних меж використання систем «Електронний суддя».
Прихильники вузького підходу до вирішення окресленої проблеми виходять з можливості застосування системи «електронний суддя» лише за наявності попередньої домовленості сторін спору. Йдеться перед усім про цивільні майнові спори, окремі категорії майнових, зокрема, грошових господарських спорів, а також спори, які передані на розгляд третейських-онлайн та міжнародних-онлайн арбітражів.
Фактично, закріплюючи конкретну судову інстанцію у арбітражній чи третейській угоді чи положеннях комерційного договору, сторони спору визнають правомірність процесуальних рішень і дій штучного інтелекту по конкретній справі. При цьому, сторони мають право на ознайомлення з технічним регламентом роботи системи «електронний суддя», однак, жодним чином не мають права впливати на зміну його конфігурації.
Згідно із широким підходом, усі випадки застосування системи «електронний суддя» поділяються на дві категорії: імперативні (безальтернативні) та диспозитивні (альтернативні). Перша категорія справ охоплює собою адміністративно-правові, господарські, цивільні та деякі кримінальні справи, розгляд яких здійснюється лише системою «Електронний суддя» без можливості вибору інших форм здійснення правосуддя.
Фактично, у таких категоріях справ мова йде не про системи прийняття судових рішень, а про суди першої інстанції, що допускає лише право апеляційного оскарження рішень, ухвалених системою «електронний суд».
Щодо альтернативних категорій справ, які можуть передаватися на розгляд системам «електронний суддя», то основними критеріями для їх визначення є відсутність прямої нормативної заборони стосовно заміни традиційного способу вирішення, наявність явно вираженого волевиявлення сторін спору про необхідність застосування штучного інтелекту для вирішення спору та існування беззаперечної заборгованості з боку суб’єкта вчинення правопорушення, або такої, що може бути встановлена в автоматизованому режимі.
На сьогоднішній день, система повноцінно функціонує у Великобританії в судах першої інстанції щодо справ, предмет спору в яких не перевищує 500 (п’ятсот) фунтів стерлінгів.
Це так звані протокольні справи про адміністративні правопорушення, в яких порушник визнає провину у вчиненні адміністративного делікту, а також справи про списання безспірної заборгованості.
Система «електронний суддя» побудована на основі аналізу близько трьох мільйонів справ, розподілених за певними категоріями за предметом спору та правовим статусом спірних сторін.
Аналіз наявної практики розгляду судових справ з використанням системи «електронний суддя» дозволив виокремити наступні переваги такого підходу до здійснення правосуддя:
• додержання принципу розумності строків розгляду справ, підвищення ефективності здійснення правосуддя в найпростіших категоріях справ;
• істотне зниження впливу людського фактору при прийнятті судових рішень або будь-яких інших процесуальних документів у процесі судового розгляду різних категорій справ;
• доступність правосуддя до максимально широкого кола суб’єктів правовідносин;
• значення зменшення витрат коштів державного бюджету на здійснення правосуддя;
• можливість подальшого зменшення розмірів судового збору та інших судових витрат;
• можливість послідовного переходу до онлайн правосуддя та письмового електронного провадження;
• спрощення порядку розгляду і вирішення судових спорів за участю іноземного елемента.
Серед основних ризиків застосування систем «Електронний суддя» слід вказати на наступні:
• прийняття неправосудних рішень, в тому числі таких, які ґрунтуються на ознаках расової, національної, мовної, етнічної або іншої дискримінації у зв’язку із застосуванням штучним інтелектом заздалегідь протиправних даних;
• ігнорування фактичних обставин справи, які за певних умов можуть набувати юридичне значення;
• виникнення юридично-технічних та лінгвістичних труднощів при розгляді справ з іноземним елементом, а також:
• справах, де застосовується іноземне законодавство;
• можливий виток інформації з обмеженим доступом внаслідок існування закладених у технічному завданні або самому алгоритмі порушень функціонування системи;
• втрата або знищення оригіналів електронних документів, завантажених в систему «електронний суддя»;
• застосування до окремих категорій справ занадто широких перемінних для оцінки доказів по справі;
• інші ризики, пов’язані із загальними аспектами використання технологій глибокого машинного навчання при здійсненні правосуддя.
На відміну від систем автоматизованої ідентифікації учасників судового процесу та верифікації матеріалів справи, системи «електронний суддя» несуть в собі ряд загроз, пов’язаних як із самим кіберпростором, так, і національною безпекою загалом.
Значною мірою, обумовлені вказаними вище ризиками загрози запровадження системи «електронний суддя» стали причиною вкрай обмеженого застосування у світових судових системах.
Серед спеціальних загроз, які супроводжують механізм застосування системи «електронний суддя» необхідно виділити наступні:
• винесення невмотивованих (з непрозорим алгоритмом генерування) та неправосудних рішень;
• побудова судових рішень на основі заздалегідь визначених технологічних помилок;
• істотне ускладнення обробки матеріалів справ, оформлених різними мовами;
• блокування або несанкціоноване втручання третіх осіб в роботу системи (електронний суддя);
• виток або неправомірна обробка інформації, що використана для машинного навчання системи, але такої, що безпосередньо не пов’язана з матеріалами справи;
• неправильна, в тому числі, необ’єктивна оцінка матеріалів справи внаслідок побудови системи «електронний суд» на занадто вузьких чи дуже широких перемінних, що унеможливлює здійснення належного оперативного усунення конфлікту між обставинами справи та критеріями їх оцінки, включеними до системи «електронний суд»;
• блокування або тимчасове зупинення роботи електронного документообігу в системі «електронний суддя»;
• виникнення конфлікту між паралельним застосуванням методів технічної обробки даних, що унеможливлюють прийняття судового рішення.
Узагальнення особливостей застосування технологій штучного інтелекту для потреб правосуддя дозволяє констатувати, що на сьогоднішній день в національних судових системах Світу досі не вироблено єдиного підходу до інтеграції цих технологій у процедури здійснення судочинства по різним категоріям справ.
Разом з тим, в багатьох державах, зокрема, і Україні склалися достатні правові, технологічні та етичні передумови для поетапної інтеграції технологій штучного інтелекту до національних правових систем.
Беручи до уваги сучасний стан реалізації судово-правової реформи в Україні, а також оцінюючи юридичний зміст чинних з 15 грудня 2017 року положень діючих в Україні процесуальних кодексів, перелік яких наведений вище, що закладають правову основу для інформатизації діяльності органів судової влади можна запропонувати наступні напрями та інструменти імплементації зарубіжного досвіду застосування технологій штучного інтелекту для потреб національної судової системи.
А) Напрями імплементації зарубіжного досвіду використання технологій штучного інтелекту у національній судовій системі України:
• запровадження повсюдного автоматизованого розподілу справ між суддями та автоматичної ідентифікації учасників судового процесу;
• поетапний (протягом п’яти років) перехід до використання в судах першої інстанції систем «електронний суддя» обов’язково до усіх справ, ціна позову або сума санкцій у яких не перевищує еквівалент 500 євро, а за вибором сторін спору до усіх категорій справ, за винятком кримінальних справ та частини справ адміністративної юрисдикції;
• обов’язкова інтеграція до автоматизованого робочого місця судді системи підтримки прийняття судових рішень з урахуванням особливостей предметної та територіальної юрисдикцій;
• перехід на виключний електронний документообіг в судах незалежно від виду судової інстанції;
• забезпечення аналізу судових доказів на предмет їх належності та допустимості із обов’язковим застосуванням технологій штучного інтелекту;
• аналіз прецедентної практики Верховного Суду, Європейського Суду з прав людини, авторитетних міжнародних комерційних арбітражів, зокрема: Лондонського, Віденського, Стокгольмського, Нью-Йоркського, Гаазького, з метою машинного навчання систем підтримки прийняття судових рішень та систем «Електронний суддя»;
• Розробка універсальних вимог до технічних завдань на створення та регламентів експлуатації технологій штучного інтелекту у національній судовій системі України;
• створення необхідних правових, технічних та організаційних умов для застосування штучного інтелекту при розгляді справ з іноземним елементом чи на основі обраного права інших держав;
• навчання та підвищення кваліфікації суддями, працівниками апаратів судів в частині опанування професійних навиків роботи з технологіями штучного інтелекту у національній судовій системі України.
Б) основні інструменти забезпечення імплементації зарубіжного досвіду впровадження технологій штучного інтелекту до національної судової системи України:
• розроблення та внесення змін до КАС України, ГПК України, КПК України, ЦПК України, Законів України: «Про судоустрій і статус суддів», «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про міжнародне приватне право» та «Про третейські суди» в частині визначення процесуальної ролі системи «електронний суддя», уточнення вимог і процедур вчинення процесуальних дій на основі застосування технологій штучного інтелекту;
• Розробка і затвердження наказом голови державної судової адміністрації України типового технічного завдання на проектування, розробку та забезпечення технічної експлуатації технологій штучного інтелекту в ЄСІТС по кожному виду з цих технологій, а також технічних регламентів роботи інформаційних систем, заснованих на штучному інтелекті;
• Залучення компетентних вчених-правників, суддів, адвокатів, арбітрів міжнародних комерційних арбітражів до відбору рішень національних і міжнародних судових органів для цілей подальшого машинного навчання технологій штучного інтелекту;
• Уточнення нормативних умов застосування норм іноземного законодавства до правових спорів, що будуть розглядатися національними судами України з використанням технологій штучного інтелекту;
• Визначення на конкурсних засадах авторитетної аудиторської компанії з метою оцінки спроможностей переходу судів першої інстанції на широке застосування технологій штучного інтелекту;
• Проведення попередньої оцінки ризиків, обумовлених активним впровадженням технологій штучного інтелекту у національну судову систему України, формування на цій основі національного плану заходів з усунення відповідних ризиків.

5.Технологічність
Існуюча в Україні ситуація, пов’язана із повноцінним введенням в експлуатацію ЄСІТС викликала цілий ряд технічних, технологічних, адміністративних та правових проблем, які супроводжують функціонування сучасної судової системи в Україні.
Перед усім це пов’язано з відсутністю чітких та недвозначних технічних завдань на розробку і введення в експлуатацію конкретних складових ЄСІТС, які мали б бути затвердженими Державною судовою адміністрацією України.
Наявність зазначеної проблеми призвело не лише до відсутності чітких нормативних технічних вимог до компонентів ІТ-архітектури ЄСІТС, але і фактично унеможливило розробку і затвердження технічного регламенту роботи ЄСІТС.
Як наслідок, при проектуванні нових або модернізації вже існуючих компонентів ІТ-архітектури ЄСІТС виникають значні труднощі при визначенні технічних умов експлуатації, технологічної сумісності і продуктивності відповідних елементів ЄСІТС, змісту інформації, яка повинна оброблятися з їх використанням, а також, переліку процесуальних дій, які можуть вчинятися на основі технологічної підтримки.
Зазначені проблеми модернізації ЄСІТС, включаючи напрями інтеграції з елементами її ІТ-архітектури окремих загальнодержавних інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема «Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи обліку платників податків в Україні», «Єдиного державного демографічного реєстру», «Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачають необхідність виконання комплексу завдань, спрямованих на посилення технологічної спроможності, технічної захищеності та ефективності експлуатації ЄСІТС у штатному режимі.
Умовно коло цих завдань, напрями та інструменти їх вирішення можна об’єднати у наступні групи:
А) адміністративні:
• формування робочої групи з підготовки проекту технічного завдання на модернізацію ЄСІТС, пропозицій щодо внесення змін до КАС України, ГПК України, КПК України та ЦПК України, а також Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині розширення напрямів, підстав і умов застосування ЄСІТС у національній судовій системі. Виконання цього завдання вбачається можливим шляхом утворення робочої групи на конкурсних, оплачуваних засадах, в тому числі із залученням закордонних фахівців.
Розробка подібних технічних завдань повинна здійснюватися із залученням юридичних та технічних експертів та передбачати обов’язкове визначення ключових вимог до проектованих функціональних підсистем та модулів ЄСІТС, зокрема їх функціональну, технічну спроможність, методи технічного захисту інформації, умови захищених інформаційних обмінів тощо. Відповідні ключові вимоги до технічних завдань на створення, проектування та запуск в експлуатацію функціональних підсистем чи окремих модулів в межах ЄСІТС повинні враховувати такі параметри, як середнє навантаження кількості справ на одного суддю по одній інстанції, категорії спорів, наявні строки розгляду таких справ тощо. До них слід віднести наступні:
• Організація та проведення конкурсу з відбору розробників, постачальників та випробовувальників компонентів ЄСІТС, які функціонують на основі технологій штучного інтелекту;
Такий конкурс має бути відкритим. Не виключається можливість його проведення в межах проектів державно-приватного партнерства у сфері електронного правосуддя.
• Організація та проведення навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації суддями, працівниками апарату судів різних інстанцій щодо оволодіння модернізованою ЄСІТС;
Такі заходи мають бути поетапними та враховувати національний план з модернізації ЄСІТС. Розподіл учасників програм навчання, підвищення кваліфікації повинен враховувати принцип інституційності та спеціалізації розподілу судових справ.
• проведення технічної сертифікації модернізованої ЄСІТС уповноваженими посадовими особами Адміністрації державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації та Державною судовою адміністрацією України в межах встановленої компетенції;
При реалізації цього завдання важливим є не лише технічна відповідність компонентів ЄСІТС вимогам державних технічних стандартів, норма національного законодавства України, але, і дотримання встановлених процедур такої сертифікації.
• визначення на конкретних засадах адміністратора модернізованої ЄСІТС;
Зважаючи, що в ЄСІТС обробляються значні обсяги службової інформації, комерційної, професійної, банківської та інших видів таємниці, персональних даних учасників судового процесу, таким адміністратором повинно бути державне підприємство, яке має необхідні технологічні, кадрові та адміністративні ресурси, одержало ліцензію на право надавати послуги технічного захисту, обробки та збереження конфіденційної інформації.
У своїй сукупності окреслені адміністративні аспекти модернізаціє ЄСІТС мають комплексний характер і повинні послідовно реалізовуватися з урахуванням існуючих в Україні планів заходів щодо інформатизації національної судової системи України.
Б) Правові аспекти.
На відміну від функціональної підсистеми «автоматизований розподіл справ», законодавство України не встановлює механізм правового регулювання використання технологій та систем штучного інтелекту при здійсненні правосуддя. Це стосується як діяльності національних судів незалежно від ланок судових інстанцій та юрисдикцій, так, і Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України, а також третейських судів, зареєстрованих в Україні.
В умовах матеріально-правової та процесуальної невизначеності режиму використання та юридичного значення дій технологій штучного інтелекту в межах ЄСІТС, залишається невирішеною ключова проблема реалізації судово-правової реформи – визначення правових засад інформатизації процесу судочинства в Україні.
Реалізація цього завдання є можливою за умови поєднання із зазначеними вище адміністративними завданнями, інструментами переходу на активне застосування технологій штучного інтелекту при здійсненні правосуддя.
При цьому, слід підкреслити, що за ідеальних умов, реалізація вказаного вище завдання повинна передувати виконанню усіх інших, включаючи технологічні та технічні аспекти впровадження технологій штучного інтелекту у національну судову систему.
Серед іншого будуть потребуватимуть змін тексти:
• Закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема в частині обов’язковості ознаки наявності «іноземного елементу»;
• Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;
• Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема щодо залучення до суддівського корпусу іноземних спеціалістів, легітимізації використання поліграфу, розгляду справ з використанням штучного інтелекту;
• Закону України «Про третейські суди»;
• Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.ст.23, 175, 365-371;
• Цивільного процесуального кодексу України, зокрема ст.ст.19, 22, 29, 186, 252, 462-482, 496-501;
• Декрету КМУ «Про державне мито», зокрема щодо його зменшення для випадків розгляду судових справ з використанням ПКЕШІ.
Зміни повинні узгоджуватися з планом заходів щодо інтеграції технологій штучного інтелекту у національну судову систему України та передбачати види технологій, що можуть використовуватися для потреб судочинства; основні напрями, умови та принципи їх застосування, а також загальні вимоги до постачальників послуг зі створення відповідних технологій. Фактично, разом із планом заходів, згаданих вище, зміни до Концепції повинні закласти загальні правові орієнтири з впровадження технологій штучного інтелекту до національної судової системи України, зокрема розроблення і затвердження Вищою радою правосуддя Концепції розвитку електронного судочинства на основі багатофункціонального використання технологій штучного інтелекту.
При розробці відповідної концепції можливо використовувати елементи Концепції «Електронний суд», розробленої у 2012 році ДП «Судові інформаційні системи».
Концепція розвитку електронного судочинства на основі багатофункціонального використання технологій штучного інтелекту повинна визначити базові поняття у сфері електронного судочинства, закріпити серед іншого завдання, принципи, напрями та засоби формування в Україні електронного правосуддя, закріпити модель застосування технологій штучного інтелекту для потреб правосуддя, передбачити особливості здійснення електронного правосуддя у справах з іноземним елементом та/або з використанням іноземного законодавства до спірних правовідносин. Поряд з цим, у положеннях згаданої Концепції мають знайти своє відображення особливості добору суддів до судів різних інстанцій в умовах активного використання технологій штучного інтелекту.
В згаданій вище Концепції також необхідно визначити етапи переходу до активного застосування технологій штучного інтелекту, а також комплекс заходів з розробки, випробовування та постачання необхідного програмного забезпечення для повноцінного запуску системи «Електронний суд».
Важливо також визначити види технологій штучного інтелекту, які будуть застосовуватися в ЄСІТС з прив’язкою до функцій, які ними будуть виконуватися при здійсненні правосуддя. Окремо має бути опрацьовані підготовка, обговорення та прийняття необхідних змін до КАС України, ГПК України, КПК України, КУпАП та ЦПК України, а також Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині визначення процесуальних правил застосування системи «електронний суддя», технологій підтримки прийняття судових рішень, автоматичної ідентифікації учасників судового процесу та верифікації матеріалів справ.
В контексті підготовки необхідних змін до процесуального законодавства України перед усім необхідно визначити виключні та альтернативні категорії справ, розгляд яких буде здійснюватися на основі активного застосування технологій штучного інтелекту; процесуальні дії і заходи, що можуть вчинятися з використанням системи підтримки прийняття судових рішень, особливості електронної ідентифікації учасників судового процесу, а також процесуальні вимоги до оцінки доказів з використанням штучного інтелекту. Поряд з цим, свого процесуального вирішення потребуватимуть процесуальні питання відбору та залучення іноземних суддів до розгляду і вирішення приватноправових спорів з іноземним елементом чи на основі іноземного законодавства. З цією метою рекомендується проведення конкурсу з відбору виконавців робіт на модернізацію ЄСІТС та укладення з ними договорів про постачання послуг з розробки технологій штучного інтелекту для потреб правосуддя.
При укладенні відповідних договорів важливо визначити ризики пов’язані із розробкою, постачанням та введенням в експлуатацію технологій штучного інтелекту в межах ЄСІТС, визначення порядку розподілу цих ризиків, а також встановлення чіткої недвозначної юридичної відповідальності за правопорушення, пов’язані з відповідною категорією ризиків. Це потребуватиме вирішення на законодавчому рівні питань, пов’язаних з автоматизованою обробкою інформації обмеженого доступу з використанням технологій штучного інтелекту в рамках ЄСІТС.
При реалізації цього напряму правового забезпечення застосування технологій штучного інтелекту в ЄСІТС необхідно встановити юридичні фільтри обмеження використання цих технологій у процесі обробки матеріалів судових справ.
Значною мірою правомірність обробки інформації в ЄСІТС з використанням технологій штучного інтелекту визначається характером згоди учасників судового процесу на автоматизовану обробку їх персональних даних, ступенем технічної захищеності таких даних, а також етичними принципами обробки інформації про фізичну особу. Вирішенню цієї проблеми повинна сприяти імплементація Україною нової редакції Стразбурської Конвенції «Про захист фізичних осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних» в редакції від 28.06.2018 року, текст якої наразі вже офіційно перекладений Міністерством юстиції України.
Особливим завданням є правове забезпечення інформаційної безпеки при розробленні, випробовуванні та експлуатації ЄСІТС, з інтегрованими технологіями штучного інтелекту.
В цьому аспекті важливою умовою застосування технологій штучного інтелекту для потреб правосуддя є законодавче визначення основних загроз для ЄСІТС, прав і свобод учасників судового процесу, вироблення відповідних їм засобів профілактики, а також встановлення обов’язків для Державної судової адміністрації України, ДП «Судові інформаційні системи» щодо належного технічного захисту в ЄСІТС.
Таким чином, на сьогоднішній день правовий аспект інтеграції у національну судову систему України технологій штучного інтелекту виявляється у необхідності уточнення окремих груп процесуальних норм в частині автоматизованого вчинення процесуальних дій учасниками судового процесу.
Значною мірою законність, ефективність та обґрунтованість застосування технологій штучного інтелекту при здійсненні правосуддя визначається технічними аспектами відповідних рішень.
Врахування технічного аспекту дозволяє вирішити ряд ключових проблем, пов’язаних із модернізацією ЄСІТС. Йдеться перед усім про технічну та функціональну спроможність технологій штучного інтелекту до виконання передбачених законодавством України юридичних завдань, технічний захист інформації в системі, сумісність технологій штучного інтелекту і іншими компонентами ЄСІТС та офіційними інформаційними ресурсами, характер технічної підтримки експлуатації системи з боку її розробника чи постачальника, технічні умови експлуатації тощо.
Серед важливих складових технічного аспекту використання технологій штучного інтелекту в ЄСІТС можливо виділити наступні:
• визначення у технічному завданні на модернізацію ЄСІТС технічної спроможності, ІТ-архітектури модулів ЄСІТС, які функціонують на основі технологій штучного інтелекту, способів взаємодії цих компонентів з іншими інформаційними ресурсами і системами;
• проведення технічної перевірки на предмет технічної стресостійкості підсистем та модулів ЄСІТС, які функціонують на основі штучного інтелекту;
• оцінка та проектування параметрів технічної спроможності системи щодо виконання покладених на неї юридичних завдань з урахуванням середнього показника технічних запитів по судам різних інстанцій на виконання відповідних завдань;
• визначення виду технологій штучного інтелекту, які підтягаються створенню відповідно до технічного завдання, а також обрання мови програмування таких технологій;
• створення або приєднання до спеціальної захищеної телекомунікаційної мережі передачі даних матеріалів судових справ, або інформації, призначеної для машинного навчання;
• розробка та попередня експертиза алгоритмів машинного навчання технологій штучного інтелекту, інтегрованих до ЄСІТС;
• визначення видів та способів інформаційних обмінів, які будуть проводитися технологіями штучного інтелекту, інтегрованими до ЄСІТС;
• встановлення процесуальних дій та заходів, які підлягають автоматизації у судовому процесі;
• попереднє технічне випробовування на предмет наявності технічних збоїв чи відмов у роботі функціональних підсистем чи окремих модулів ЄСІТС, побудованих на основі технологій штучного інтелекту;
• підключення до нормативних баз даних України, інших держав, словників та інших довідників з метою більш точної оцінки даних і термінів;
• розробка інтерфейсу автоматизованого робочого місця судді, працівника суду, оператора ЄСІТС, програмного інтерфейсу адміністратора і розпорядника ЄСІТС проведення їх пілотного запуску;
• проведення випробування системи на предмет виявлення технічних конфліктів або несумісності між окремими елементами ЄСІТС.
Відповідно, на сьогоднішній день, технічний аспект запровадження технологій штучного інтелекту в ЄСІТС визначаються у технічному завданні на проектування таких технологій та відображають їх потенційну технічну здатність до виконання окремих завдань в межах конкретних видів судочинства.
Значною мірою зазначений взаємозв’язок визначається юридично-технологічним аспектом використання технологій штучного інтелекту для потреб судочинства. Мова йде про необхідність правильного і однозначного узгодження вибору конкретних технологій штучного інтелекту з тими юридичними рішеннями, діями чи засобами, автоматизація яких передбачається.
Таким чином, існуючий в Україні стан правового забезпечення інформатизації діяльності судів вказує на необхідність проведення комплексу правових, технічних, адміністративних та технологічних заходів спрямованих на запровадження технологій штучного інтелекту в ЄСІТС.
Першочерговим з таких заходів має бути план імплементації Етичних принципів застосування технологій штучного інтелекту у національних судових системи до положень КАС України, ГПК України, КУпАП, КПК України, ЦПК України. Результатом реалізації вказаного плану повинна стати розробка та прийняття змін до вказаних кодифікованих актів в частині визначення правової моделі застосування технологій штучного інтелекту в судах першої інстанції, третейських судах та міжнародних комерційних арбітражах, а також визначення особливостей реалізації окремих процесуальних стадій судового процесу, де може застосовуватися штучний інтелект.
У цьому напрямку важливим аспектом реалізації судово-правової реформи є необхідність внесення окремих змін до статей 6, 31, 44 та інших Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо скасування можливості обрання іноземного права до приватноправових відносин, пов’язаних виключно з іноземним елементом.

6.Рекомендації

Для реалізації наведеної в цьому Звіті концепції реформування судової системи України необхідно дотримуватись етапності наведеної в п.п.3 Звіту (Етапність реалізації) з метою досягнення цілей, викладених в п.п.2 Звіту (Бажане ідеальне рішення). Несистемний, відривчастий, недостатньо вольовий та частковий характер реалізації спричинить непередбачувані результати та перетвориться на легку здобич скептиків.
Дотримання етапності запропонованої етапності в реалізації норм є надзвичайно важливим для забезпечення системності, єдності та послідовності заходів, уникнення непорозумінь та мінімізації численних конфліктів, оскільки реалізація запропонованих в Звіті заходів безумовно викличе суттєвий спротив. Жодних альтернатив рішучим крокам немає. Зміна назв судових інстанцій чи персонального складу комісій з добору суддів не дасть в середньостроковій перспективі ніяких переваг на фоні загальної глобалізації ринків. За цих умов основні споживачі послуг судової системи та користувачі національного законодавства мають можливість просто змінити країну інкорпорації, що буде мати виключно негативні наслідки для ринку праці та оподаткування.
Україна вже має позитивний досвід лідерства світового рівня в окремих галузях національного законодавства, зокрема в медичному праві, немає жодних сумнівів, що імплементація висновків цього Звіту висуне країни з-поміж інших на передові позиції в сфері лігал-IT та простоти та надійності здійснення бізнесу.
Як свідчить наявна судова статистика, зокрема Звіт Державної судової адміністрації за 2018 рік № 1-ц “Звіт судів першої інстанції про розгляд справу порядку цивільного судочинства» та Звіту №1-п «Звіт судів першої інстанції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення», значна кількість справ в цивільному та адміністративному судочинстві може та повинна бути розглянута в судах першої інстанції виключно з використанням ПКЕШІ.
Слід відзначити, що більшість положень чинного цивільного та господарського законодавства України є унікальними, тобто їх більше не застосовують в жодній іншій країні Світу, натомість норми англійського, німецького, французького, тощо права, є загальновизнаними для врегулювання відносин сторін в багатьох країнах світу. Навіть в Україні, учасники правовідносин вдаються до всіх можливих заходів для врегулювання відносин між собою іноземним правом, що має багаторічну позитивну практику застосування та порушення норм якого будуть розглядатись в поважних судових інстанціях зарубіжних країн. Серед прикладів визнання цього-Декрет Президента Білорусії № 8 від 21.12.2017 року «Про розвиток цифрової економіки», яким серед іншого було запроваджено застосування інститутів англійського права. При цьому питання застосування ПКЕШІ до судового розгляду кримінальних справ та окремих випадків цивільних та господарських справ має бути додатково досліджено після реалізації заходів, відповідно до п.п.2 та 3 цього Звіту та вивчення практичних результатів, що буде досягнуто і практичних і теоретичних проблем, з якими учасники запровадження стикнуться.
Реалізація запропонованих в цьому Звіті заходів дозволить досягти наступних результатів:
1.Спрощення, здешевлення та значне пришвидшення доступу громадян, широких ділових кіл до правосуддя, зобов’язання із забезпечення якого є одним з основних напрямків діяльності та базових цілей сучасної держави, зокрема України відповідно до норм Конституції;
2.Виникнення конкуренції судових систем, що призведе до швидкого якісного стрибка національної судової системи разом із покращенням та систематизацією самої судової практики завдяки застосування технологій штучного інтелекту та іноземних спеціалістів;
3.Спрощення, покращення та перетворення на зрозумілу для іноземних інвесторів законодавства України та позбавлення її вад, притаманних альтернативним, дублюючим розробкам вже створених, вивчених та тих, що отримали повну підтримку на практиці правових інститутів;
4.Розширення меж можливої та дозволеної правової поведінки для учасників цивільного обороту, шляхом надання права на вибір законодавства та суду;
5.Перетворення третейських судів та міжнародних комерційних арбітражів на реальний, доступний та реально альтернативний спосіб розгляду та врегулювання (в тому числі через примирні процедури) комерційних спорів;
6.Створення реальної конкуренції норм українського та іноземного права, що врегульовують підприємницьку діяльність задля визначення найбільш вдалих, закріплених практикою та підтриманих судами юридичних конструкцій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *